Однажды поросёнок под яблоню пришёл
И много сочных яблок под ветками нашёл,
Задрал веселый хвостик, забегал, завизжал
И пышный пир устроить себе он пожелал.
Причмокивая громко без устали он ел,
Откуда столько яблок - узнать он не хотел.
Они не убывали, ведь яблоня была
Ко всем без исключения терпима и добра;
Роняли щедро ветки с небесной высоты
К копытцам поросёнка созревшие плоды.
А тот за обе щеки их жадно уплетал,
На яблоню ни разу он взгляда не поднял.
Он по плодам топтался, все портил и давил
Потом у корня яму копытцами подрыл,
И досыта наевшись, похрюкивая спал,
И яблоне ни разу «Спасибо» не сказал...
Душа моя ликует, душа моя поёт,
Я очень благодарен за все, что Бог даёт!
За все Его заботы, за все Его труды,
За каждое Словечко с Небесной высоты.
За все «Спасибо» Богу я буду говорить,
Таким как поросёнок я не желаю быть!
Комментарий автора: Произведение рекомендовано для детей младшего школьного возраста
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
